Ж.pngила собі колись в Едо[1] жаба,

 яка вже давно хотіла побувати в Кіото.

 А в той самий час у Кіото жила інша жаба, яка мріяла відвідати Едо. От одного дня жаба з Едо набралася відваги та й вирушила в дорогу до Кіото.

 А невдовзі і жаба з Кіото вирушила в подорож до Едо.

 Стриб, стриб – і зустрілися обидві жаби на високій горі між Едо і Кіото.

 – Добридень! Куди мандруєш? – спитала жаба з Едо.

 – Добридень! А ти куди? – запитала жаба з Кіото.

 – Хочу подивитися на Кіото.

 – А я – на Едо.

 Жаби глянули одна одній в очі й засміялися.

 – Кажуть, Кіото – багатолюдне місто. Це правда?

 – А я чула, що Едо – багатолюдне.

 Слово за словом – і жаби почали хвалитися своїми містами.

 – Кіото – найбільше місто в Японії. В ньому стільки великих будівель, вулиць і людей! – казала жаба з Кіото.

 – А Едо – щось дивовижне! Великі замки, крамниці, а на вулицях – юрби людей! – не поступалася жаба з Едо.

 Суперечка стала такою гострою, що нарешті вони вирішили поглянути з гори на міста й переконатися, котре з них більше.

 Стриб, стриб – і жаби піднялися на самісінький вершечок гори. Звідти в цей погідний день було видно все аж до крайнеба. Щоб не впасти, жаби вхопили одна одну за передні лапки і зіп’ялися на задні.

 – Ой, що ж це таке? Кіото геть-чисто схоже на Едо! – вигукнула жаба з Едо.

 – Ой, що ж це таке? Едо нічим не відрізняється від Кіото! – здивувалася жаба з Кіото.

 Забувши, що їхні очі звернуті назад, жаби ще раз глянули вниз. Дивляться, дивляться – і не бачать нічого іншого, тільки своє місто.

 – Тепер я вже не піду до Кіото,– розчаровано мовила жаба з Едо.

 – А я не піду до Едо,– озвалася жаба з Кіото.

 На прощання жаби вклонилися і сказали одна одній:

 – Пробач, що клопоту тобі завдала. Якби не ти, то я била б ноги до Кіото.

 – Це я повинна просити вибачення. Якби не ти, то я била б ноги до Едо.

 – До побачення!

 – До побачення!

 Стриб, стриб – жаби спустилися з гори і подалися кожна до свого рідного міста.

 – Кіото геть-чисто схоже на Едо,– розповідала всім жаба з Едо.

 – Едо нічим не відрізняється від Кіото,– переконувала всіх жаба з Кіото.

 От і казці кінець.

Виноски

  1. Едо – колишня назва Токіо, столиці Японії.
Японські казки
Народні казки

Помста мавпі за рачиху Біб, соломинка та вуглинка Соломинка Вдячна журавка Чарівний каптур Лисиця і танукі Три амулети Сандалії – скороходи Черепаха й кабан Три мости Як сосна кашляла Рибалка Урасіма Таро Ловець качок Гомбей Як чоловік сповіщав про пожежу Момотаро, або Хлопчик-Персик Як Жаби подорожували Як чудовиська ділили скарби Про батька і вірного сина Брехун з брехунів Мавпи й божество Дзідзо Як мишку віддавали заміж Пригода на мосту Купуймісо Як чоловік позбувся бородавки Щастя з неба і з-під землі Горобчик Одрізаний Язичок Іссумбосі, або Хлопчик-Мізинчик Як невістка провчила скупу свекруху Про вельможу, що був охочий до балачок Дивовижний барабан Як заєць помстився танукі Як чоловік змітав з неба зорі Чому морська вода солона Як собака перетворився на чайник Про божество Дзідзо, якому смакували коржики Сонько Нетаро Як послушники перехитрили скупія-настоятеля У Мишачій країні Садівник-чарівник Небесний ланцюг Як баба перетворилася в мале дитинча Як сини ходили по груші Про чоловіка й жінку, що любили рисові коржики Риба-наречена Сон ґедзя Таро-Силач Як придорожній стовп був свідком Вітри й дітвора Отруєні коржики Щуряча сутра Озеро Залиш Мандри Котаро Найкращий скарб Казка про вовчі вії Діва місяця Сонна трава Чарівний плащ Тенгу Вдячні статуї Борсук та равлик

Інше Шаблон:Японські казкиШаблон:Англійські казкиШаблон:Естонські казкиШаблон:Фінські казкиШаблон:Чукотські казкиШаблон:Українські казкиШаблон:Українські гуцульські казкиШаблон:Грузинські казкиШаблон:Литовські казкиШаблон:Китайські казкиШаблон:Індіанські казкиШаблон:Чеченські казкиШаблон:Тибетські казкиШаблон:Алтайські казкиШаблон:Інгуські казки
Community content is available under CC-BY-SA unless otherwise noted.