- Була собі хатиночка,
- навколо неї пліт.
- Жили в хатинці півничок
- і сірий кіт-воркіт.
- Кіт зрання та до вечора
- у лісі полював,
- А півник в хаті порався
- та квіти поливав.
- От якось вранці вирушив
- до лісу кіт-воркіт.
- Аж тут лисичка хитрая
- прибігла до воріт.
- Прибігла, облизалася
- гостреньким язичком
- та й почала виспівувать
- солодким голоском:
- – Ой півнику-когутику,
- який ти молодець!
- Голівка в тебе масляна,
- червоний гребінець.
- Нема ні в кого пір’ячка,
- такої довжини…
- Ой вийди на подвір’ячко
- ворота відчини!
- Сподобалися півнику
- привітливі слова,
- він за ворота виглянув:
- – А хто це там співа?
- Схопила лиска півника
- та й кинулась в байрак!
- Кричить і б’ється півничок,
- не вирветься ніяк.
- – Ой котику-воркотику
- біжи сюди, біжи!
- Звільнитися від ворога
- мені допоможи!
- А кіт ще недалеко був,
- щодуху пострибав,
- нагнав хвостату злодійку
- і друга врятував.
- На другий день котові знов
- іти до лісу час.
- От він іде, а півнику
- дає такий наказ:
- Гляди ж, мій любий братику,
- веди себе як слід.
- Усяким хижим злодіям
- не відчиняй воріт!
- Пішов до лісу кіт- воркіт,
- далеко десь бреде.
- А вже лисичка тут як тут
- і знов своє веде:
- Ой півнику-когутику,
- який ти молодець!
- Яскраве в тебе пір’ячко,
- червоний гребінець.
- Ой вийди із хатиночки,
- ворота відчини.
- Я дам тобі насіннячка
- ще й ягід бузини!
- От півник тільки виглянув:
- Хто ягоди приніс?
- Схопила лиска півника
- та й кинулась у ліс!
- Щосили б’ється півничок:
- кричить на всі лади:
- Ой котику-воркотику
- біжи скоріш сюди!
- Примчав із лісу кіт-воркіт,
- хоч і далеко був,
- нагнав хвостату злодійку
- і півника здобув.
- На третій день збирається
- і знов до лісу кіт
- та й каже: Ти вже, півнику,
- не відчиняй воріт.
- А як не будеш слухатись,
- потрапиш у біду.
- Тебе вже я не визволю,
- бо я далеко йду!
- Лишився в хаті півничок,
- сидить, забився в кут.
- А вже лисичка хитрая
- ізнову тут як тут.
- Ой півнику-когутику,
- який ти молодець!
- Яскраве в тебе пір’ячко,
- червоний гребінець.
- Ой вийди на подвір’ячко
- ворота відчини.
- Прийшли співці з музиками
- з чужої сторони.
- Пісні співать збираються
- ще й танці витінать.
- Без тебе, без когутика,
- не хочуть починать!
- От півник тільки виглянув:
- Які ще там пісні? –
- Схопила лиска півника
- та й зникла в гущині.
- Хоч як не плакав півничок,
- а котик не почув,
- бо він у лісі темному
- далеко дуже був.
- Вертається увечері
- додому кіт-воркіт –
- нема в хатинці півника,
- пропав його і слід!
- – Ах ти ж хвостата злодійко,
- ти знову тут була!
- Мого дружка єдиного
- до себе потягла…
- Не став він часу гаяти,
- не став він лити сліз,
- узяв мішок та шабельку
- й пішов собі у ліс.
- Приходить кіт на галяву:
- і бачить: перед ним
- стоїть хатинка лисяча
- із ганком різьбленим.
- А ось дочка лисиччина –
- маленьке лисеня –
- з метеликами грається
- та жабок доганя.
- Підкрався кіт тихесенько,
- стрибнув, що сили мав,
- і враз дочку лисиччину
- за хвостик упіймав!
- В мішку дочка лисиччина
- пищить та верещить.
- Лисичка з хатки вибігла,
- побачила й кричить:
- Ой котику-воркотику!
- Та же ж моя дочка?!
- А ти навіщо, злодійко,
- взяла мого дружка?
- Віддай негайно півника,
- оддам тобі дочку! –
- А півник , в хаті замкнений,
- кричить: Ку-ку-рі-ку!
- Побачила тут лисонька,
- що спорити не слід,
- та й випустила півника,
- й дочку віддав їй кіт.
- От кіт-воркіт із півником
- вернулися назад.
- І знову у хатиночці
- настали мир і лад.
- Лисиця вже боялася
- приходити сюди.
- А півник жив із котиком
- і слухався завжди.
Мультфільм[]
