- – Жив на світi комарик Зюзя. Звичайнісінький собі комарик-дошколярик. Але дуже непосидючий і неслухняний.
- Всі комарики-дошколярики в комариному дитсадку слухаються виховательку Комарію Комарівну, не пустують, не бешкетують. А Зюзя слухатись не хоче й тільки дзижчить зухвало:
- – Я с-сам вс-се з-знаю! I вз-загалі, дуж-же с-слухняні нічого в ж-житті не дос-сягають. А дос-сягають с-саме нес-слухняні!
- Це так його знайомий хуліган Трутень із сусіднього вулика навчив…
- Одного разу полетів комариний дитсадок на прогулянку до лісу. Летять гар-ненько парами. :Комарія Комарівна попереду. Весь час озирається і научає:
- – Будьте, дітки, обережні! Не розлітайтеся! В лісі стільки всякої небезпеки…
- А Зюзя, що летів, як завжди, позаду, без пари, на ті слова – аніякісінької уваги!
- – Я с-сам вс-се з-знаю! – І гайнув між кущів.
- Та раптом – тиць у щось! І – приліпився. Хотів одліпитись, але ще більше заплутався. Ой леле! Та це ж павутиння. Його павук Павуло Павулович між кущами напнув – на поживу чатує. Побачив він Зюзю, лапки радісно потер, захихикав:
- – Хи-хи-хи! Попався! Дрібнота, правда, але на закуску для апетиту згодиться.
- І вже йде, на павутинні погойдуючись, до Зюзі.
- – Ой-ой! – закричав Зюзя. – Рятуйте!
- Але Комарія Комарівна з дитсадком далеченько одлетіли, не чують.
- Плаче Зюзя, репетує. А павук Павуло Павулович усе ближче та ближче…
- Аж тут Комарія Комарівна обернулася:
- – Де Зюзя?!
- Комарики-дошколярики на всі боки роззираються. Нема неслуха. Зник, як булька на воді. :Повернули вони щодуху назад.
- А павук уже лапу до Зюзі простягає.
- – Ой-ой-ой! – відчайдушне заволав Зюзя. – Пропадаю!
- Почула Комарія Комарівна. Почули комарики-дошколярики. Почули та вже й побачили.
- – Не підлітайте, дітки, близько! Це небезпечно! Я сама! – загукала Комарія Комарівна і мерщій до Зюзі. Схопила за крильця, тягне щосили. Та не може його з липкого павутиння вирвати.
- А павук наближається й наближається. Радий, задоволений!
- – Зараз і вихователькою, і всім дитсадком пообідаю! Хи-хи-хи!
- – Хлопчики й дівчатка! – вигукнув тут найслухняніший комарик Макарик. – Нумо всі гуртом! За лапки берімося швидше!
- Взялися всі комарики-дошколярики за лапки, Макарик за виховательку вчепився. Та як смикнуть!
- Вирвали Зюзю з павутиння.
- Павучисько тільки щелепами клацнув з досади…
- Тепер Зюзя не пустує, не бешкетує, у парі з комариком Макариком літає і міцно його за лапку тримає.
Виноски[]